Історія мила налічує понад 6 тис. років. Античного світу мило не було відомо: давні греки користувалися дрібним піском, як скрабом, для очищення тіла, а древні єгиптяни вмивалися за допомогою пасти з бджолиного воску, розчиненої у воді.
Для чистоти тіла ж давні люди частіше користувалися не милом, а скрабами та мазями, які видаляли з тіла разом із брудом спеціальними скребками. Наприклад, єгиптяни вмивалися пастою з бджолиного воску, а скіфи готували в'язкий порошок із кипарису, кедра, ладану та води.
Луг – водний настій деревної золи, що складається в розчині в основному з карбонатів калію (поташ) і натрію (сода). Має сильнолужну реакцію. Раніше використовувався для миття та прання замість миладля вироблення шкір і т.д.
В епоху технологічного буму, неможливо уявити, що жінки за старих часів мили волосся звичайною глиною, яка обдаровувала розкішною шевелюрою. Миючі засоби робили із золи або продуктів харчування. Хліб, яйця, мед, борошно, сіль використовували як шампуні, маски і скраби.