Але на Заході Бродський прославився насамперед як автор численних есеїв. Сам себе він визначав як "російського поета, англомовного есеїста і, звичайно, американського громадянина". Зразком його зрілої російськомовної творчості стали вірші, що увійшли до збірок «Частина мови» (1977) та «Уранія» (1987).
"Йосиф Бродський був найкращим із людей і найгіршим. Він не був зразком справедливості та терпимості. Він міг бути таким милим, що через день починаєш нудьгувати за ним; міг бути таким зарозумілим і неприємним, що хотілося, щоб під ним розверзлася клоака і забрала його. Він був особистістю".
Більше ніяких пояснень не було. 13 березня 1964-го видатного російського поета було засуджено за дармоїдство до 5-ти років примусової праці. Під конвоєм його відправили разом із карними злочинцями в глибинку, в Архангельську область. На захист Бродського встали Ахматова, Маршак, Шостакович та низка інших діячі культури.