Сталін був фактичним засновником тоталітарної диктатури СРСР. У 1928-1929 роках був ініціатором переходу з курсу нової економічної політики (НЕПу) на курс індустріалізації, колективізації та побудови планової економіки, активізував політику культурної революції в СРСР.
У 1906—1907 роках він нібито керував проведенням «експропріацій» (озброєних пограбувань для «потреб революції») у Закавказзі, але достовірних доказів цього міфу немає. В 1907 Сталін – делегат V з'їзду РСДРП в Лондоні, в 1907-1908 роках – один з керівників Бакинського комітету РСДРП.
З початком війни Сталін – Голова Державного Комітету оборони, нарком оборони та Верховний Головнокомандувач Збройних Сил СРСР.