як урартська фортеця Еребуні; назву вважають утвореною від етноніму ери (ериахи), що відносився до народності або племінного союзу. Після приєднання Східної Вірменії до Росії в 1828 і до 1936 місто офіційно називався Ерівань. У дореволюційних джерелах згадується як вірменське місто.
В результаті 5 жовтня 1827 року Ерівань була взята генералом Паскевичем, який отримав за це титул графа Еріванського та орден Святого Георгія 2-го ступеня.
Згідно з поширеною серед народу легендою, після всесвітнього потопу, коли зійшли води, Ной з гори Арарат побачивши сушу вигукнув ,, еревац, еревац” що у перекладі з вірменської означає ,,з'явилася”. В наслідок від слова ,,еревал” і сталася назва Єреван.
Мусульмани – перси, тюрки (азербайджанці), курди, становили 80% його населення, вели осілий, кочовий або напівкочовий спосіб життя. Вірмени становили 20% населення всього ханства та жили в Єревані чи селах.