Софійський літопис приписує цей варіант оформлення великому князю Василю III. А на монетах Новгородського та Псковського грошових дворів («новгородки») вершник тримав у руці спис, ці монети називалися «копійною грошима» (копійкою).
Вже в літописах, що відзначили реформу 1534 р., нова важка денга внаслідок обраного для неї зображення (вершник із списом), яке відрізняло її від денги-московки (вершник із шаблею), отримала назву копійної денги, або копійки.
Копійкою називали денгу-новгородку, та її половину – денгу-московку – поступово почали називати просто денгою. Так і закріпилося співвідношення: гроші, гроші, гроші = половина копійки. З петровського часу ці монети карбували з міді.
У цей час номінал денги остаточно закріпився у грошовій системі Русі і став дорівнює півкопійки, тобто 2 денги = 1 копійка. До виробництва мідних монет за Петра I денгу у народі називали шабельної або мечевої, через зображення на ній вершника з шаблею.