Renaissance, італ. Rinascimento, від лат. renasci – народжуватися знову, відроджуватися) – одна з найбільших культурно-історичних епох, переломний для історії Європи етап між Середні віки та Новим часом, що заклав основи нової європейської культури (Також Раннє Новий час).
Будівельним матеріалом для оригінальної будівлі нової культури послужила античність, до якої звернулися через голову Середньовіччя і яка начебто «відроджувалося» до нового життя, – звідси назва епохи – «Відродження», або «Ренесанс» (на французький зразок), це їй згодом.
Відродження або Ренесанс (італ. Rinascimento, фр. Renaissance) – відновлення, античної освіченості, відродження класичної літератури, мистецтва, філософії, ідеалів стародавнього світу, спотворених чи забутих у «темний» та «відсталий» для Західної Європи період Середніх віків.
Для ідейної складової Високого Відродження було характерно посилення інтересу до людини, її внутрішнього світу та місця у Всесвіті. Тому діячів доби Відродження називають гуманістами (Від лат. Humanus – людський). Однією з дискусійних тем стала вільна воля людини, її межі та межі.