"Моря" на супутнику колись вважалися заповненими водою. Насправді це великі лавові поля, складені базальтами. Вони в 2–3 рази темніші за гірські райони Місяця через підвищений вміст заліза та титану.
Моря вкриті вулканічними породами – базальтами, вік яких оцінюють у 3-4,5 млрд років. Обриси меж місячних морів у переважній кількості випадків округлі.
Море Спокою, за площею рівне Чорному морю на Землі (421 тис. км2), відомо тим, що саме тут американський астронавт Нейл Армстронг вперше ступив на місячну поверхню 20 липня 1969 року. Море Спокій з'єднується з Морем Нектару та Морем Достатку, в якому радянський зонд "Місяць 16" (1970 р.)
Місячні моря являють собою протяжні низовини з рівним дном, залиті лавою, що затверділа. Вони займають близько 16% поверхні Місяця. Пізніше піднесені частини рельєфу Місяця стали називати материкамиякі покривають 84% поверхні супутника.