Мешкали волиняни наприкінці X – початку XI ст. н. е. у басейні верхньої течії Західного Бугу та біля витоків річки Прип'яті.
Нахтігал і Г. А. Хабургаєв припускали походження з німецької dudl-eiba «земля волинок, Волинь», причому Нахтігал вважав, що етнонім «волиняни» – слов'янська дослівна калька німецької назви дулібів; О.
Територіально східним об'єднанням були анти, які займали землі між Дніпром та Бугом. Східні слов'яни є нащадками не лише антів, а й венедів та склавенів, оскільки в епоху великого переселення народів населення Європи було дуже рухливим.