Свою любов до Настасії Пилипівні князь Мишкін визначає як «любов-жалість». Він зізнається Рогожину: «Я ж тобі вже й раніше пояснив, що я її не коханням люблю, а жалістю. Я думаю, що це точно визначаю» [3, з. 173].
Коли князь Мишкін вперше запропонував їй вийти за нього заміж, вона відмовилася і поїхала з Рогожиним, бо почувала себе опоганеною і недостойною любові шляхетної людини.
Князь Мишкін любив Бога, котрого своїм внутрішнім поглядом умів розглянути крізь душі і Аглаї, і Настасії.