Магнітофон (Від магніт і грец. φωνή звук) – електромеханічний пристрій, призначений для запису звукової інформації на магнітні носії та/або відтворення. Як носій використовуються матеріали з магнітними властивостями: магнітна стрічка, дріт, магнітні манжети, диски, барабани і т.д.
Бобінники у Радянському Союзі Першим магнітофоном серійного виробництва в СРСР став "Дніпро-1". «Дніпро-1» мав дві швидкості руху стрічки — 18 і 46,5 см/с, а тривалість безперервного відтворення становила 45 і 20 хвилин відповідно. Частотний діапазон запису змінювався від 90 до 7000 Гц.
МАГНІТОЛУ, -и, ж.