Утворилася вічна мерзлота в льодовиковий період – у тих місцях, де внаслідок морозного клімату промерз ґрунт. Нині площа вічної мерзлоти становить приблизно 25% території всієї суші планети. Більшість вічної мерзлоти розташована в Сибіру і на півночі Північної Америки.
Вічна мерзлота (багаторічна кріолітозона, багаторічна мерзлота) – частина кріолітозони, що характеризується відсутністю періодичного протаювання. Загальна площа – 35 млн км². Розповсюдження – північ Аляски, Канади, Європи, Азії, острови Північного Льодовитого океану.
Термін «вічна мерзлота» як специфічне геологічне явище було введено у наукове вживання у 1927 році засновником школи радянських мерзлотознавців М. І. Сумгіним (вперше сформульований Петром Кропоткіним у 1874 році). Він визначав його як мерзлоту грунту, що безперервно існує від 2 років до декількох тисячоліть.
У період з 1940-х по 1960-і роки частина схилу була частково вирубана, нею пересувалися важка гусенична техніка, що призвело до знищення рослинності. В результаті з часом грунт сповз, оголивши вічну мерзлоту.