Таким чином, даосизм вчить споглядального ставлення до життя. Блаженства досягає не той, хто прагне добрими справами завоювати прихильність Дао, а той, хто в процесі медитації, занурення у свій внутрішній світ прагне вслухатися самого себе, а через себе вслухатися і осягнути ритм світобудови.
Даосизм – це релігія, основу якої лежить вчення про «дао» – шляхи досягнення гармонії. Дао – це початок всього і основним його правилом є дотримання своєї долі («потоку життя») без опору, а іноді і просто пливучи за течією.
Даоси вважали, що правитель має обмежити своє втручання у життя держави та народу. Його діяльність має бути зведена до мінімуму. Наслідуючи принцип недіяння, мудрий правитель упорядковує Піднебесну, керує державою, запобігає смуті.
Завдання людини – пізнати Дао, стати шлях «природності», під якою мають на увазі «гармонія світу» – злиття людини з природою. Отже, даосизм наказує пізнання Дао як першопричини видимого світу у вигляді проникнення сутність речей і явищ.