ІІ. 1) Поезія Вознесенського поєднує в собі слово та виразність живопису з архітектурною рельєфністю, тому його вірші мають значний музичний потенціал.

Андрій Вознесенський — широко відомий радянський поет-шістдесятник, його лірика відрізняється своєрідним стилем, екстравагантністю порівнянь та метафор, ускладненістю ритмічної системи, звуковими ефектами. Поета вважають учнем Бориса Пастернака і Маяковського, і останнього футуриста Семена Кірсанова.

Перший збірка Вознесенського — «Мозаїка» — було видано у Володимирі 1960 року і викликало гнів влади.

Перу Андрія Вознесенського належать два десятки збірників прози та віршів, у тому числі «Трикутна груша» (1962), «Антимири» (1964), «Ахіллесове серце» (1966), «Погляд» (1972), «Дубовий лист віолончельний» (1975), «Вітражних справ майстер »(1976), «Спокуса» (1978), «Беззвітне» (1981), поеми «Авось!» (1975), «Вічне …