Вавилонська вежа (івр. מיגְדָּל בָּבֶל Мігда́ль Бавель) — вежа, якій присвячено біблійне переказ, викладене в 11-му розділі книги Буття (Побут. 11:1—9). Згідно з цим переказом, після Всесвітнього потопу людство було представлено одним народом, який розмовляв однією мовою.
Щоб утихомирити їхню гордість, Бог змішав мови будівельників, так що вони більше не могли розуміти один одного, і розпорошив їх по всій землі; в такий спосіб, реалізація задуманого грандіозного плану була завершена. Мораль сюжету – тлінність всього земного і марність прагнень смертних зрівнятися з Господом.
Вавилонська вежа знаходилася на території нинішнього Іраку, приблизно за 90 км на південь від міста Багдад, на лівобережжі Євфрату. Саме тут, на території стародавньої Месопотамії, розташовувалося стародавнє місто Вавилон, яке було центром процвітаючої країни Вавилонії. Країна царювала Півдні Стародавнього Дворіччя 1,5 тис.
Вежа так і залишилася недобудованою. Ця легенда вчить нас вміти домовлятися між собою. І зовсім неважливо говоріть ви однією мовою чи різними.