Ялиця росте на вологих ділянках на висоті від 650 – 3400 метрів на тихоокеанському узбережжі Північної Америки від Орегону та Айдахо до північної Мексики. У 1872 році ялицю одноколірну привезли до Європи. Чутлива до важких ґрунтів та ущільнення, росте як на відносно сухих, так і вологих ґрунтах.

Природний ареал – північний схід європейської частини Росії, де у горах піднімається до межі лісу на висоті 1200-2000 м над рівнем моря. Зазвичай зростає у змішаних насадженнях з ялиною. У Сибіру часто панує чи зростає у складі із кедром.

Залежно від географічних та кліматичних особливостей місцеперебування, ростуть майже від рівня моря (помірні широти, наприклад, ялиця бальзамічна) до 3500-4000 м над рівнем моря, а іноді й трохи вище (субтропіки та тропіки, наприклад, ялиця чудова та ялиця гватемальська).

Голки короткі та колючі. Ялина вирощують як у розплідниках Росії, так і по всій півночі Європи. Ялиця Фразера: хвоя не обсипається і залишається на гілках навіть після повного висихання, у такому стані хвоїнки тримаються місяцями. Ялиця стійка до висихання хвої та довше за інші новорічні дерева залишається свіжою.