Держава найманів займала землі на захід від кереїтів (кит. «західні цзубу»), на Алтаї, у Західній Монголії та Східному Казахстані. З самого початку свого існування воно зайняло ворожу до кереїту позицію, оспорюючи у них гегемонію над кочівниками Центральної Азії.
Наймани проживають у Східно-Казахстанській, у південно-західній частині Карагандинської та північно-східної частини Алматинської областей.
Держава найманів стало відомим у другій половині XII ст. Столицею держави було місто Балікти на березі річки Орхон. Держава досягла свого розквіту за найманського хана Наркеша Даяна (1160–1203 рр.)
Монгольські племена, кочували між Орхоном (тут була ставка кереїтів) та Іртишем. У 1007 р. прийняли християнство.