Личинки впроваджуються в бульби, коренеплоди, сприяючи проникненню збудників хвороб, що спричиняють загнивання. Зимують жуки та личинки у ґрунті на глибині 20 см. Жуки виходять із зимівлі в травні і ночами відкладають яйця на ділянки, що заросли пирієм або іншим густим травостоєм, де підтримується висока вологість.
Жуки виходять із ґрунту протягом квітня-травня. Самки у червні відкладають до 100 – 200 яєць у тріщини або під грудочки ґрунту на глибині 2-3 см, частіше на запирених ділянках. Через 20 – 30 днів, залежно від погодних умов, з яєць відроджуються личинки, які розвиваються у ґрунті 3-4 роки.
При хорошому зволоженні ґрунту та температурах від 12 до 30°С, тобто у сприятливих для розвитку культури умовах, дротяники знаходяться в поверхневому шарі ґрунту довгий час, а саме тут вони завдають найбільшої шкоди, оскільки спочатку поїдають насіння, потім ушкоджують сходи, а потім кореневу систему.
жука-лускуна Мало хто знає, що дротяник – це довгоживучі личинки відомого всім жука-Лускуна. Сам по собі цей жук, здається, не приносить великої шкоди. Однак самка щелкуна здатна відкладати за сезон 200 яєць.