Терські козаки, терці, гребінці – група козаків, що проживають на території колишньої Терської області Російської імперії вздовж рік Терек, Сунжа, Аргун, Асса, Кура, Малка, Кума, Підкумок на Північному Кавказі.
В склад терського військового населення вливаються етнічні групи калмиків, осетинів, кабардинців, грузинів і казанських татар. Калмики, переважна частина осетин-козаків і кабардинців-козаків прийняли православну віру. Незначна частина осетин-козаків і кабардинців-козаків і всі татари-козаки зберегли мусульманство.
Низові донські та запорізькі козаки аж до початку XIX століття говорили і російською (слов'янською), і татарською (тюрською). Багато тюркських слів і виразів залишилися в козацькому діалекті до теперішнього часу. Л.М.
за національності 78% козаків були росіянами, 17% – українцями, а 5%, що залишилися, припадали на зарахованих до козацтва калмиків, осетин, татар, бурятів, монголів та якутів. Отаманом всіх козацьких військ зазвичай з 1827 р. вважався спадкоємець престолу.