Для вождів племен і спілок, правителів та царів споруджувалися кургани діаметром від 50 до 100 і більше метрів, для уславлених воїнів, глав пологів, знаті – від 30 до 40, іноді 50 метрів. Простим дружинникам споруджувалися кургани від 15 до 25-30 метрів.
Кургани були як місцем поховання, а й місцем проведення релігійних обрядів. Великі могильники призначалися для поховання вождів та воєначальників сакських племен. У середніх ховали воєначальників нижче рангом і відомих воїнів, а менші могильники відводилися рядовим воїнам і простим людям.
У великих курганах ховали знатних вождів, царів та правителів, для прославлених воїнів, голів родів та знаті споруджувалися середні кургани, у малих курганах були поховані прості воїни. У могили закладалися мечі, кинджали, щити, сагайдаки і стріли, посуд.
На думку завідувачки Ічнянського історико-краєзнавчого музею Марини Даценки, первісне призначення курганів – Похоронні споруди. В даний час через діяльність людини вони втратили свою форму і мають вигляд невеликих пагорбів або насипів.