Арістотель створив принцип, з допомогою якого оцінював як вчинки, а й характери. У цій частині говоримо про правило золотої середини.
Аристотель говорить про важливість «золотої середини» між крайнощами. Він вважає, що ідея чесноти є поміркованістю.
Золота середина (лат. aurea mediocritas) – поняття давньогрецької філософії, особливо у Арістотелящо означає бажану середину між двома небажаними крайнощами. Так, чеснота хоробрості лежить посередині між вадами нерозсудливості та боягузтво.
Арістотель є засновником вчення про «золоту середину». Доброчесність — це вміння та бажання знаходити середину між двома крайнощами: недоліком (endeia) якоїсь якості та її надлишком (hyperbole).