За однією з версій, Гоголь заснув летаргічним сном, оскільки після ексгумації його останків деякі очевидці вважали, що скелет письменника прийняв у труні неприродне становище.
Справа в тому, що в 1839 році він переніс малярійний енцефаліт, який викликав ускладнення – періодично Гоголь непритомнів, що супроводжувалося наступним тривалим сном. На цьому ґрунті у письменника розвинувся страх впасти в летаргічний сон і бути похованим живцем.
Миколи Васильовича Гоголя 21 лютого 1852 року (за старим стилем) найбільшого російського письменника Миколу Васильовича Гоголя, що впав у летаргійний стан, зарахували до покійних. “Заповію тіла мого не ховати,- писав у “Заповіті”Н. В. Гоголь,- до того часу, поки з'являться явні ознаки розкладання.
Через час після тяжкої хвороби Гоголь писав листа сестрі, де стверджував, що він постійно замерзає, руки його стають чорними, а обличчя починає жовтіти. Там же він висловив побоювання, що колись він охолоне, чому його поховають живцем.