Одним із основоположників загальної теорії конфлікту був Карл Маркс, що розробив вчення про протиріччя та розвинув модель революційного класу та соціальної зміни. Надалі основні тези його вчення про конфлікт сформулював американський соціолог Дж. Тернер.
Родоначальником теорії конфліктів став К. Маркс: він вважав, що єдиним двигуном суспільного прогресу є боротьба протилежностей, антагонізм яких закладено у всіх сферах та формах суспільного життя.
Ральф Дарендорф – відомий німецький соціолог та ідеолог ліберальної орієнтації. Основні роботи: «Класи та класовий конфлікт в індустріальному суспільстві», «Елементи теорії соціального конфлікту», «Конфлікт після класу», «Конфлікт та свобода».
Помітним кроком у вивченні конфлікту західною соціологією стали роботи німецького соціолога Георга Зіммеля (1858-1918). Автора опублікованої 1908 р. «Соціології» з права вважають основоположником функціональної теорії конфлікту.