Наступним за часом балетмейстером, який ризикнув самостійно інтерпретуватиЛускунчика», став Олександр Горський. Хореограф розбив свій балет на три акти, перенісши до зимової сцени фінальний дует. Танцювали його Клара і Лускунчик.
Лускунчик-принц – Артем Овчаренко.
Спектакль сподобався глядачам і став класикою. 12 березня 1966 року свою варіацію балету на сцені Великого театру презентував хореограф Юрій Григорович. Він же написав лібрето, спираючись і на першоджерело – казку Ернста Теодора Амадея Гофмана, і на роботу одного зі своїх попередників – Маріуса Петипа.