Три найбільші трагіки Греції — Есхіл, Софокл та Евріпід — послідовно відображали у своїх трагедіях психоідеологію землевласницької аристократії та торговельного капіталу на різних етапах їх розвитку. Основний мотив трагедії Есхіла – ідея всемогутності року та приреченість боротьби з ним.
е.) є прикладами дегероїзації Евріпідом давньогрецьких міфів. У пізній творчості Евріпід створює низку трагедій. інтриги («Олена», 412 до н. е.; «Іфігенія в Тавриді», прибл.
Назва «трагедія» походить від грецьких слів tragos – «козел» і oide – «пісня», тобто буквально перекладається як «козляча пісня». Це слово виникло в Стародавню Грецію: так називали релігійний обряд, який проводили під час святкування на честь бога виноробства та театру Діоніса.