Майже третину свого терміну ув'язнення – з серпня 1950 по лютий 1953 – Олександр Ісаєвич відбув на півночі Казахстану. У таборі був на спільних роботах, якийсь час — бригадиромбрав участь у страйку.
Треба сказати, йому це цілком вдалося, коли 4 вересня цього ж року Солженіцина перевели до московського табору на Калузькій, який переважно займався будівництвом будинків. Тут він назвався нормувальником, і письменника одразу ж призначили завідувачем виробництва.
Солженіцин був мобілізований. Спочатку рядовий після закінчення прискорених курсів артилерійського училища – командир батареї. 1 грудня 1942 року йому присвоєно перше військове звання – Лейтенант. Солженіцин пройшов усю війну, був нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня та Червоної Зірки.
1945 року Солженіцин потрапив у виправний табір через те, що перебуваючи на фронті, писав друзям листи, в яких Сталіна називав «паханом», який спотворив «ленінські норми».