Народний трибун (лат. tribunus plebis, plebei або plebi) одна з найважливіших та своєрідних римських установ. За переказами, посада народного (дослівно — плебейського) трибуна була заснована після першої сецесії, тобто після відходу плебеїв на Священну гору 494 року до н.
tribuni plebis, літер. – трибуни плебсу) – в Стародавньому Римі посадові особи, які щорічно обиралися (з 494 до н. е.) з плебеїв на зборах по трибах.
Трибун (лат. Tribunus) – посадова особа в Стародавньому Римі. Трибун целерів – начальник охоронців у Царському Римі. Трибун когорти – начальник когорти.
Народний трибун – посадова особа, обирався з-поміж плебеїв і покликаний був захищати їхні права, використовуючи право вето (заборони) на рішення патрицій. Народні збори – найвищий державний орган. У його повноваження входило прийняття законів, рішень про війну та мир, обрання посадових осіб.