У XIV столітті з'явилися класичні бригантини, що проеволюціонували до кінця століття в латну кірасу (у XIII столітті кірасою називався нагрудник із вивареної шкіри). І в тому ж XIV столітті з'явився латний захист кінцівок, що спочатку носився з бригантиною.
Кольчуги у складеному стані займали мало місця, а у разі розриву ланцюгів їх можна було швидко відремонтувати. З латами було складніше. Тому їх не було на Русі або Сході, де від кольчуг плавно перейшли до бригантин – обладунків з пластин, які іноді покривалися дорогими тканинами або шкірою.
Ацтеки перейняли цю технологію в індіанців майя, які винайшли різновид обладунків – Туніки, підбиті ватою і просочені спеціальним розсолом. Іспанські конкістадори запозичили подібні обладунки у майя після походу Ернандеса де Кордоби на Юкатан у 1517 року.
Тому повний латний обладунок — явище переважно Нового часу, а чи не середньовіччя, хоч і з'явився він ще першій половині XV в.