Церковний розкол на Русі стався у середині 17 століття під час царювання царя Олексія Михайловича Тишайшого. Наслідки поділу російської православної церкви на старообрядців і прихильників нової віри відчуваються й у час.
За традицією датою поділу єдиного християнства на православну і католицьку гілки вважається 1054, коли папські посланці в Константинополі на чолі з кардиналом Гумбертом, єпископом Сильва-Кандидським, і патріарх Михайло Кируларій обмінялися взаємними відлученнями від церкви.
Розкол християнської церкви відбувся 1054 року. Церква розділилася на Римо-Католицьку на Заході (центр у Римі) та Православну на Сході (центр у Константинополі). Причинами стали, серед іншого, розбіжності з догматичних, канонічних, літургійних та дисциплінарних питань.
1) події відбувалися в середині XVII ст.; 2) ініціатор реформ – Патріарх Нікон. Нікона на першість та рівність церковної та світської влади.