Поняття «артіль» використовувалося в 1920-х – 1950-х роках передусім у сфері промислової кооперації: артілі випускали предмети домашнього вжитку, зокрема технічно складні, як холодильники чи пилососи, посуд, дитячі іграшки, культтовари, будматеріали, продукти харчування тощо.
Артелі в СРСР були виробничими кооперативами, що ґрунтуються на принципі колективної соціалістичної власності. На таких підприємствах було узагальнено лише основні засоби виробництва, дрібний інвентар все ще міг залишатися в особистій власності членів колективу.
У 1941 році радянський уряд захистив артілі від зайвого втручання влади, вказало на обов'язкову виборність керівництва виробничих кооперативів усіх рівнів та на два роки звільнило підприємства від усіх податків та державного контролю за роздрібним ціноутворенням.
Артель вважається що відбулася за готівки 5 членів, якщо у статуті не визначено великої кількості.