Згідно з Річчі, конфуціанці не поклоняються ідолам, вірують в одне божество, що зберігає та керує всіма речами на землі. Однак усі конфуціанські доктрини половинчасті, бо містять учення про творця і, відповідно, про створення світобудови.
У буддизмі, даосизмі та конфуціанство є мудрець, який подарував людям своє вчення і ніколи не втручався в їхнє життя, але ні Бога. Конфуцій вказує немовля Будду-Гаутаму Лао-цзи.
Досі сперечаються про те, чи можна вважати конфуціанство релігією? І справді, воно є швидше не релігійну систему, а філософське вчення, в якому важливу частину складають етичні та практичні норми поведінки.
Конфуціанство — це насамперед морально-етичне вчення, яке намагалося відповісти на запитання про те місце, яке кожна людина займає у світі. Його сутність можна передати за допомогою афоризму Конфуція: «Государ має бути государем, сановник – сановником, батько – батьком, син – сином»