Фараони нового царства здійснювали військові походи за трьома напрямками: на південь у Нубію, на північ до Сирії та Фінікії, і на захід – до Лівії.
У давнину єгипетські фараони прагнули панування над багатьма народами. Вони організовували військові походи для того, щоб отримати трофеї і рабів з сусідніх країн. Після завоювання прилеглих держав основні ресурси надходили до державної скарбниці. Половину забирали військові ватажки та ополченці.
У цивілізації Стародавнього Єгипту фараони організовували військові походи на прилеглі держави та племена з метою власного збагачення. Так було влаштовано суспільство, що панує фараон має бути найбагатшою людиною в державі.
Результатами їх військових походів були: 2. збільшення числа рабів; 4. завоювання всього узбережжя середземного моря. Таким чином, Єгипетське царство ставало ще могутнішим.