Сучасний календар бере початок від давньоримського юліанського календаря, запровадженого Юлієм Цезарем з 1 січня 45 року до нашої ери і в сучасній Росії званого "старим стилем". У юліанському календарі рік починався 1 січня і включав, у середньому, 365,25 діб, тобто 365 днів та шість годин.
Римляни використали своєрідний спосіб рахунку днів на місяць. Перший день вони називали календами, сьомий день називався нонами, 15-те число (повнолуння) в довгих і 13-те в коротких місяцях називалося ідами. День перед календами, нонами та ідами називався напередодні.
Папа Римський Григорій XIII у 1582 році запровадив новий варіант літочислення, прив'язаний до дня весняного рівнодення – 21 березня, який досі постійно зрушувався. Нове літочислення було найбільш точним і виправляло зсув часу, який склав десять діб.