Цефотаксим призначають при інфекціях, викликаних чутливими до нього мікроорганізмами: інфекціях нижніх відділів дихальних (бронхіти, пневмонії, плеврити, абсцеси) та сечовивідних шляхів; нирок; інфекціях вуха, носа, горла (ангіни, отити, за винятком ентерококових); при септицемії; ендокардит; інфекціях кісток та …
Добова доза цефотаксиму становить 6 г (протягом 14-21 дня). Добову дозу зазвичай поділяють на три дози (2 г цефотаксиму 3 рази на день). Спосіб застосування. Цефотаксим і аміноглікозиди не слід змішувати в одному шприці або інфузійному розчині.
При тривалості курсу лікування понад 10 днів слід контролювати кількість формених елементів крові. При відхиленнях від норми цих показників слід відмінити препарат. У пацієнтів, які потребують обмеження споживання натрію, слід приймати до уваги вміст натрію в цефотаксиму натрієвої солі (48,2 мг/г).
У дорослих – через 5 хвилин після одноразового внутрішньовенного (в/в) введення 1 г цефотаксиму максимальна концентрація (Сmax) у плазмі крові становить 100 мкг/мл. Після внутрішньом'язового (в/м) введення цефотаксиму у тій же дозі Стах у плазмі досягається через 0,5 год і становить від 20 до 30 мкг/мл.