У 1889 році II інтернаціонал, на згадку про страту анархістів, оголосив 1 травня днем солідарності робітників всього світу. Зазначати цей день запропонували демонстраціями з вимогою 8-годинного робочого дня.
Ще 1593 року король Філіп ІІ у своєму указі Ordenanzas de Felipe II не лише вперше запровадив 8-годинний графік, але й ухвалив розподіляти навантаження протягом дня. Наприклад, щоб уникнути палючого сонця, працівники повинні були працювати по 4 години вранці та ввечері.
п.). Вперше 8–годинний робочий день отримав правове визнання в Австралії (1848), а також у деяких штатах США (Пенсільванія – 1866, Каліфорнія – 1868). У 1868 році у США був законом встановлений 8–годинний робочий день для службовців та робітників державних підприємств.