Однак головною їжею йому служать гризуни (піщанки, тушканчики, ховрахи), зайці-толаї, дрібні антилопи, в Туркменії – джейрани. Іноді видобуває їжаків, дикобразів, рептилій, комах, невеликих хижих звірів, на кшталт лисиці та мангуста, молодих страусів. Може викрадати свійську птицю, нападати на ягнят та кіз.
Достатньо годувати каракала сирим м'ясом птиці, яловичини, кролика, сирою рибою, іноді можна давати перепелині сирі яйця. Харчування має бути різноманітним та збалансованим. М'ясо свинини каракалам протипоказане через можливість розвитку вірусного захворювання (хвороба Ауески).
Каракали як і раніше у своїй більшості проживають у дикій природі (у пустелях Африки, на Близькому Сході, у Туркменії, Киргизії, Узбекистані), а одомашнених особин не так і багато, що робить цю породу ще й однією з самих дорогих в світі.
Африканський Каракал занесений до Червоної книги, але, незважаючи на це, його дуже активно винищують, тому що в країнах Африки із законами все сумно. А так ми адаптуємо його як домашню тварину та рятуємо від повного вимирання. Взагалі, у природі він живе не більше 5 років, а поряд із людиною близько 20 років.