На мій погляд у розділі "Тамань"у Печоріна виявляються такі якості особистості, як: цікавість, нестримність, бажання подолати нудьгу, а також співчуття та почуття провини. Цікавість він особливо виявив у сцені, коли пішов за сліпим хлопчиком, і коли з цікавістю цікавився у дівчини, чим вони займаються.
Офіцер мав намір викрити зграю, але мало не загинув, а дівчина виїхала зі станиці назавжди. В оригіналі оповідання ведеться від імені Печоріна у вигляді записів у його щоденнику. Перебуваючи в поїздці за казенною потребою, Печорин зупинився в Тамані.
В одному випадку перекинуть чайник із залишками чаю, в іншому героя мало не втопили і вкрали у нього шашку та кинджал. У уривку, як і в новелі, загалом маячить постать козака, цього Максима Максимовича, зведеного у своїй пересічності до чину рядового.