Початкове значення слова «тат» було швидше за все – «іранець», «говорить іранською»… У грецькій міфології «тартар» означає потойбічний світ, пекло, а «татарин» – жителя пекла, підземного царства. Західноєвропейські народи саме в сенсі «тартар» і сприймають назву «татари».

Сухарєв припускав, що слово «татар» утворилося з двох слів – "тау" (гора) і "тар" – "тор" (жити) і таким чином означає мешканців гір.

Вперше етнонім «татари»з'явився серед монголо-тунгусо-маньчжурських племен, кочували в VI-IX століттях на південний схід від Байкалу. У XIII столітті з монголо-татарським завоюванням назва «татари» стало відомо у Європі. У XIII-XIV століттях воно було поширене на деякі народи Євразії, що входили до складу Золотої Орди.

У татарського народу немає єдиного етнічного кореня. Серед його предків були гуни, булгари, кипчаки, ногайці та інші народи, які самі формувалися у найдавніші часи з урахуванням культури різних скіфських та інших племен і народів. На формування сучасних татар надали певний вплив фінно-угри та слов'яни.