Заповіт заповіт, повчання, рада, наказ, дані нащадкам, послідовникам. Заповіт, у богословсько-релігійному слововжитку — урочиста обітниця чи договір, зазвичай між Богом та людиною (людством).
Завіт (івр. – ברית / berith) – договір. Одне з центральних понять єврейської біблії (Танаха). За допомогою цього поняття описуються взаємини між Богом і вибраним народом або вибраними людьми: Ноєм, Авраамом, Ізраїлевими синами при виході з Єгипту.
У світській мові термін «завіт» означає – повчання, наказ, порада дана батьками нащадкам; у релігійному сенсі – обітниця, договір людей із Богом.
Завіт – це двостороння обіцянка, умови якої встановлені Богом 3. Вступаючи в завіт з Богом, ми обіцяємо Йому дотримуватися цих умов. Натомість Він обіцяє нам певні благословення.