Лико – це пружне підкорення молодого дерева, з якого за старих часів плели постоли, предмети домашнього вжитку та іграшки.
Ли́ко – луб молодої липи та деяких інших листяних дерев (в'яза, верби). Застосовується для плетіння лаптей. З лубу старіших дерев заготовляють мочало, що йде на виготовлення грубих виробів — рогожі, канатів, решіт.
Волокна прошивають та роблять банні тапочки, шапки та інші аксесуари. Звичайно, в народі використовували лико для виготовлення іграшок на забаву для дітей. В'язали ляльок, доповнювали їм дерев'яні іграшки, роблячи гриви та хвости коням чи коси лялькам.
Липу валили сокирою та руками «драли лико— на комлі (товстому кінці стовбура) надрізали кору, хапалися за закрайки, що легко відокремлювались, і віддирали довгі смуги кори разом з ликом від дерева. У стиглу пору лико товсте і легко сходить разом із корою.