Жилін працював – робив із глини іграшки, а з прутиків плів плетінки. Поводився він активно для того, щоб мати можливість ходити аулом і за його межі. Він вивчав місцевість і шукав спосіб втекти з полону.
У Жиліна в полону була поведінка, яке личить справжньому офіцеру та чоловікові. У полону він нічого не боявся, а лише виношував у голові план втечі. Він не збирався здаватися, оскільки знав, що його та Костилина татари збираються вбити через помсту росіянам.
У полону Жилін не хотів здаватися, він постійно шукав можливості втекти, допомагав місцевим жителям: лагодив годинник, робив ляльок, лікував татар. Костилін а навпаки, весь час лежав, нив і нічого не робив. Він чекав, доки за нього заплатять викуп. Жилін робив ляльок для дівчинки, а Діна носила йому їжу, так і почалася їхня дружба.
Перебуваючи в полону він не падає духом і весь час думає про те, як досягти своєї мети. Діяльний і активний він навіть там знаходить чим себе зайняти: лагодить різні речі, робить дівчинці глиняні ляльки, плете кошики з лозин.