Lucifer – "світлоносний"; від lux – "світло", і fero – "несу") – в римській міфології персоніфікація ранкової зірки – планети Венери. Відповідає давньогрецькому Фосфору та давньоруській Денніце. З пізнього Середньовіччя в християнстві — синонім занепалого ангела, що ототожнюється із сатаною та дияволом.
Спочатку Люцифер справді був добрим і світлим божеством. Причому світлим у всіх відношеннях. Він ототожнювався з “ранковою зіркою”, як греки та римляни називали планету Венеру. Через свої особливості розташування ця “зірка” було видно лише перед сходом сонця, яке у денний час затьмарювало її світло.
Люцифер є ангелом, тому має такі здібності як: Безсмертя Ангели не старіють і не хворіють, а також можуть жити вічно. Невразливість — Ангела не можна поранити чи вбити жодним із видів людської зброї.
Пізніше виявляється, що Рорі – майбутня дочка Люцифера від Хлої. Рорі якимось чином вдалося здійснити подорож у часі в даний час в момент лиха, щоб протистояти своєму батькові за те, що він ще не зробив.