Вірячи, що він нарешті вільний, Кратос вирушає в пустелю в спробі піти подалі від будинку і позбавитися від сорому. Однак дорогою його наздоганяють лише вина та лють. Кратос вступає у бій із непереможним ворогом — самим собою. А цю битву, як відомо, не можна виграти — можна лише зануритися в шаленство.
Кратос, що ухнув у Підземний світ, з нього вибрався, тим самим вставши в один ряд з Гераклом, Орфеєм, Тесеєм та Сізіфом. У фінальній сутичці з Аресом він розкрив ящик Пандори — звільнена звідти сила перетворила його на богоподібну істоту, що дозволило здолати бога війни.
Вибираючись із підземного світу, Кратос убив і самого Аїда, отримавши його зброю – пазурі Аїда і поглинувши душу Аїда.
Гарпії забрали ящик Пандори і віддали його Аресу, а Кратос помер і впав у Підземний світ. Падаючи в річку Стікс, Спартанець схопився за ногу Капітана, якого він скинув у пащу гідри, і піднявся ним до безпечного місця, після чого Кратос стикає його вниз прямо в річку Стікс.