IPv4 (англ. Internet Protocol version 4) – четверта версія інтернет-протоколу (IP). Перша версія, що широко використовується. Протокол описаний RFC 791 (вересень 1981 року), який замінив RFC 760 (січень 1980 року).
Проксі IPv4 – це проксі-сервери, які використовують передачі інформації однойменний протокол. Ці протоколи використовуються у всіх пристроях, включаючи комп'ютери. Основа протоколу – унікальна IP-адреса, що присвоюється кожному пристрою, мережі.
IPv4 — це 32-бітове число, всього таких адрес існує 4,22 мільярда. Це максимальне число, яке може зберегтися у вигляді даних INT (integer). Будь-який IP адреса це звичайнісіньке число, а звична всім форма запису, що складається з 4-х чисел від 0 до 255 (195.45.147.89) створена тільки задля зручності запису.
IPv6 та IPv4 – Версії інтернет-протоколу (IP). Головна відмінність IPv6 від IPv4 у довжині адресного простору – 128 біт замість 32. Завдяки такій довжині адресного простору IPv6 зараз доступна більш ніж достатня кількість IP-адрес 6-ї версії. Цієї кількості вистачить на тривалий час на відміну від IPv4.