حرم, харам — заборонене, священне місце), або сераль (італ. seraglio — «огороджене місце, звіринець») — закрита та охоронювана житлова частина палацу або будинку, в якій жили дружини мусульман. Відвідування гарему дозволено лише господареві та його близьким родичам. Жінки при гаремі називалися хура́м.
Як дівчата потрапляли до султанської гарем? Дуже просто — східні князі самі відправляли туди дочок, сподіваючись, що ті стануть обраницями султана. Рабинь купували у 5-6-річному віці. Дівчат навчали танцям, музиці, грі на музичних інструментах, етикету, мистецтву доставляти насолоду чоловікові.
По суті гарем був жіночою половиною будинку, де жінки вели повсякденний спосіб життя, не перетинаючи при цьому з чужими чоловіками – винятком були лише близькі родичі. Всупереч поширеній думці гареми існували у східних мусульман, а й у різних культурах у різні періоди часу.
Потрапляючи до гарему, дівчата отримували інше ім'я. Вибираючи наложницю на ніч, султан посилав їй подарунок (часто шаль або перстень). Після цього її відправляли в лазню, одягали в гарний одяг та відправляли до дверей спальні. султана, де вона чекала поки султан не ляже в ліжко.