Імператор (лат. imperator – король, господар, полководець) – давньоримський почесний військовий титул, найпоширеніший у період Пізньої республіки. Почесний титул з'явився в період Другої Пунічної війни, першим імператором став Публій Африканський Корнелій Сципіон.
Імператор (Лат. imperātor – "начальник", "володар", від лат. imperō – "наказую", "правлю"; у середньовічній латині ототожнюється з термінами "воєначальник", "полководець", пізніше – "імператор» у сучасному сенсі) – титул монарха, глави імперії. Спочатку титул ватажка римських легіонів.
Імператор виконує низку державних формальних та церемоніальних дій – він призначає прем'єр-міністра, головного суддю Верховного суду, відкриває сесії парламенту, оприлюднює закони.
Імператор і Самодержець Всеросійський, Імператриця і Самодержиця Всеросійська (рос. дореф. Імператор і Самодержець Всеросійський, Імператриця і Самодержиця Всеросійська) – титул монарха Російської імперії з 1721 по 1917 рік.