modalis – модальний, лат. modus – міра, спосіб) – семантична категорія, що виражає ставлення того, хто говорить до змісту його висловлювання, цільову установку мови, відношення змісту висловлювання до дійсності. Модальність є мовною універсалією, належить до основних категорій природної мови.
Модальність може мати значення затвердження, наказу, побажання та ін. Виражається спеціальними формами способів, інтонацією, модальними словами (напр., «можливо», «необхідно», «повинен»); у логіці такі слова називаються модальними операторами, з допомогою вказується спосіб розуміння суджень (висловлювань).
Модальні слова граматично незмінні, завжди виступають в одній формі, не пов'язані з іншими членами речення. Використовуються як вступні слів або як самостійні слів-пропозицій: – Ти підготував матеріал? – Звичайно. Зрозуміло, Павло усвідомлював свої дії.
Модальність – це понятійна категорія, яка характеризує: а) ставлення того, хто говорить до змісту висловлювання, або б) статус зазначеної в ньому ситуації стосовно реального світу, або в) іллокутивну силу, тобто комунікативну мету того, хто говорить. У граматиці модальність виявляється, перш за все, способом.