Наднова зірка або спалах наднової явище, у ході якого зірка різко збільшує свою яскравість на 4—8 порядків (на 10—20 зоряних величин) із наступним порівняно повільним згасанням спалаху.
Наднові з'являються в результаті катаклізмів та еволюцій інших зірок. Їхньою характерною особливістю є короткочасне збільшення яскравості на 4–8 порядків. В астрономії виділено два типи наднових зірокякі відрізняються наявністю в спектрі слідів водню.
Гіпернова – Вибух надмасивної зірки (з масою більше 20 мас Сонця) після колапсу її ядра; колапс ядра відбувається після того, як у ньому виснажується паливо для підтримки термоядерних реакцій. Тобто це дуже велика (надпотужна) наднова.
Як правило, такі наднові утворюються на місці вибуху надгігантів. Вперше термін «наднова»використовували на початку 1930-х років астрономи Вальтер Бааде та Фріц Цвіккі. Він був введений слідом за існуючим раніше поняттям «нова зірка».