occupatio — «захоплення, заняття») в загальному випадку — заняття збройними силами держави, що не належить їй території, не супроводжується здобуттям суверенітету над нею і здійснюється за відсутності на те волі держави, яка має суверенітет над цією територією, зазвичай тимчасова.
ОККУПА'НТ, а, м. (політ., воєн.). Той, хто здійснює окупацію, бере участь в окупації. …
Окупація означає, що країну або її частину було захоплено збройними силами іншої країни. Під час окупації територія держави знаходиться під контролем ворога, а його представники прагнуть утвердитися як офіційна влада.
Анне́ксия (лат. annexio ← annexus «приєднаний») — у міжнародному праві насильницьке приєднання державою всієї чи частини території іншої держави у односторонньому порядку.