Ру́ни (од. число – ру́на) — писемність древніх германців, що вживалася з I—II по XII століття біля сучасних Данії, Швеції та Норвегії, по X—XIII століття — в Ісландії та Гренландії, а шведської провінції Даларна — до XIX століття.
Отже, руни діляться на 3 виду: ситуаційні (вузькоспрямовані), захисні та руни на все. Почнемо із ситуаційних. Ситуаційні руни діляться у свою чергу також на два виду: 1. Руни, які спрямовані на конкретну ситуацію та 2.
Руни – це енергії, кожна з яких має свої властивості та завдання мага задати програму для дії рун і направити їхню енергію в потрібному напрямку. Енергія кожної руни індивідуальна і має певну вібрацію і частоту. Впливаючи на об'єкт, руни впливають на його енергетику та змінюють її своїми вібраціями.
Руни стародавніх слов'ян були знаками писемності, але в розумінні волхвів рунічні значки мали ще й особливий таємний магічний зміст, тому застосовувалися для деяких видів ворожінь (ворожіння на рунах) та чаклунства. До нас дійшли 18 слов'янських рун.