Самостійні частини мови – це слова, які є членами речення та мають лексичне значення. Вони називають предмети, ознаки предметів, дії, кількості чи вказують на них. До самостійних частин мови відносяться: іменники, прикметники, числівники, займенники, дієслова та прислівники.
Самостійні частини мови – це слова, які є членами речення та мають лексичне значення: називають предмети, ознаки, дії, кількість. В реченні самостійні частини мови виконують певну синтаксичну роль: підлягає, присудок, доповнення та інші.
Іменник — самостійна частина мови, Що позначає предмет, обличчя або явище та відповідає на запитання «хто?» або що?". Одна із основних лексичних категорій; у пропозиціях іменник, зазвичай, виступає у ролі підлягає чи доповнення, і навіть обставини чи присудка.
Самостійні частини мови: іменник, дієслово, прикметник, іменник, займенник, прислівник, дієприслівник, дієприслівник, слова категорії стану.